Краєзнавчий музей (вул. Жовтневоїреволюції, 31). Він веде свій початок від невеличкогомузею, заснованого у листопаді 1917 року вчителем 1-ї Селянської Української гімназії імені Б.Грінченка П.П. Курінним. Цей музей містився спочатку в приміщенні гімназії по вул. Садовій, 18 (тепер тут дитяча школа мистецтв), пізніше – в приміщенні теперішньої середньої школи №11. 980 експонатів було розміщено у п’яти відділах: археологічному, церковному, історичному,етнографічному, нумізматичному.
Значні зміни в діяльності музею сталися після закінчення громадянської війни, коли всебічнудопомогу йому розпочала надавати держава. З конфіскованого майна заможних громадян,розформованих полків царської армії, земства, гімназій та ін. було відібрано й передано до музеюкартини, книги, документи, археологічні збірки, інші речі. Музей отримує у своє розпорядженнясадибу з двоповерховим будинком по вул. Жовтневої революції, де він перебуває й донині.Будинок був побудований у 1900-1902 роках як приватний будинок лікаря Матильди ФаустівниПіотровської. Будинок цегляний, Г- подібний в плані, двоповерховий. В архітектурному декорівикористані елементи неоренесансну. Головний фасад прикрашений металевою решіткою –парапетом, розміщеною над карнизами між трубами. Ажурна огорожа балкона в центральнійчастині будинку доповнює архітектурне оформлення фасаду. Замикаючи перспективу вулиціЛенінської «Іскри», служить силуетним і колоритним акцентом архітектурного середовища.
У 1920 – 1921 роках в будинку послідовно перебували різні установи: управління 14-ї армії, штаб і політвідділ 45 стрілецької дивізії, штаб і політвідділ 3-го кавалерійського корпусу. У 1924 році музей отримує статус державного і назву «Соціально – історичний музей Уманської округи». В 14-ти кімнатах будинку музею були розташовані такі відділи: археологічний, соціально – історичний, відділ Старої Умані, картинна галерея (кімната малярства італійського, старонімецького, польського і новішого західного малярства), відділ культової старовини, кабінет стародруків, бібліотека. За історичною і художньою цінністю фондового зібрання і науковим потенціалом його працівників музей був провідним серед музеїв того часу. Працівники музеюдосліджували історію краю, проводили археологічні розкопки як власними силами, так і разом з експедиціями Академії наук УРСР. Розкопки дали важливі дані не тільки для історії Уманщини, але внесли й нове в історичну науку. Розкопки, проведені в 1918 році П.П. Курінним у Білогрудівському лісі поблизу с. Піківець, відкрили новий тип археологічної культури, яка до того була невідома в науці і яку тепер називають Білогрудівським типом культури бронзового віку. У 1939 році працівник музею М.К. Якимович відкрив у селі Володимирівці стоянку первісної людини часів кам’яного віку (пізнього палеоліту). Протягом 1931 – 1935 років музей продовжував свою діяльність у статусі районного краєзнавчого музею. У 1935 році при музеї створили « Зоовідділ» або як він потім називатиметься – відділ природи. У цьому ж році музей реорганізовано у Міжрайонний науково – дослідний краєзнавчий музей, який мав охопити 15 навколишніх районів для проведення там музейної роботи. Під час німецької окупації приміщення музею, а саме флігель, мезонін, склад із фондами були повністю зруйновані під час бомбардування міста в 1941 році. У полум’ї згоріло понад 1000 одиниць зібрань історика Хоткевича та Жолкевського,документи Потоцьких, Книга Барської Конфедерації, різноманітні листи та документи. Загарбники вивезли до Німеччини 300 картин видатних художників Яна Матейка, Бернарда Строцці, І. Айвазовського, п’ять офортів Рембрандта, стародруки й рукописні книги, багато інших цінних книг, унікальну старовинну шафу, зроблену в Гданську у 1556 році, залишили в напівзруйнованомубудинку голі стіни. Кількість втрачених експонатів становила 12436 одиниць, вартістю 7 млн. крб. (за цінами 1945 року).
1 червня 1944 року двері музею були знову відкриті для відвідувачів. Кропіткою працею працівників музею, громадян Умані музейні фонди були в основному відновлені. Після війни зроблена цегляна одноповерхова прибудова на садибі, що належала державному музею. У 1957 році на першому поверсі, у зв’язку з розширенням експозиції, влаштовано круговий обхід, що було зручно для відвідувачів. У 1962 році обласне управління культури розпочало будівництво другого поверху, яке закінчили в грудні 1963 року. Це дало змогу збільшити корисну площу музею. Було створено шість експозиційних залів. У 1971 –1972 роках була проведена переекспозиція залів, влаштовано круговий обхід і на другому поверсі. Завдячуючи наполегливості, ентузіазму ВО директора музею Торгала Ю.В. з 2009 року розпочалося суттєве оновлення експозиційних залів.
У різних частинах міста розташовані відділи краєзнавчого музею. 12 квітня 1970 року відкрилася філія краєзнавчого музею – музей друкарні більшовицької газети «Іскри», який знаходився в будинку, де діяла таємна друкарня. Відповідно до змін ідеології у державі музей у 1993 р. був перепрофільований у музей діячів літератури і мистецтва Уманщини. 10 березня 1974 р. відкрився художній відділ музею – картинна галерея, зараз художній музей. У цьому ж році була заснована ще одна філія: музей-квартира Г. І. Котовського. У 1992 р. він також був перепрофільований на музей культури та побуту Уманщини. До 110-ї річниці з дня народження Н.В. Суровцової в 2005 році було відкрито музей–квартиру громадської діячки часів Української революції, письменниці, багаторічного політв’язня.
Давидюк В.М.
Науковий співробітник науково-дослідного відділу історії (давній період)
Уманського краєзнавчого музею
