Уманчанам добре відома споруда по вулиці Жовтневої революції, 21 де розташований відокремлений структурний підрозділ Агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Мало хто знає, що на початку ХХ ст. тут була чоловіча гімназія. В Уманському краєзнавчому музеї зберігається книга, автором якої є директор Уманської чоловічої гімназії Д. П. Янковський «Уманская мужская гимназия 1883-1908 г.г.» - видана в Умані в 1908 році, в якій він описує історію цього навчального закладу. З деякими цікавими фактами з історії гімназії хотілося б ознайомити наших читачів.
Ідея відкриття в м. Умані середнього учбового закладу бере свій початок з 1880 року. 16 листопада цього року Уманська Міська Дума звернулася з клопотанням до Міністерства Народної Освіти про відкриття в м. Умані чотирикласної чоловічої гімназії.
7 червня 1882 року Міністерством внесено пропозицію в Державну Раду про виділення з казни коштів на утримання прогімназії, в сумі 13050 крб. щорічно. Височайший дозвіл на відкриття прогімназії було отримано 8 лютого 1883 року.
З 1 липня 1883 року перше асигнування в розмірі 6525 крб. було внесено в кошторис Міністерства Народної Освіти на утримання прогімназії. Тоді ж відбулося призначення інспектора, якому було запропоновано розпочати підготовчі заходи до відкриття прогімназії. Плата за навчання встановлювалася по 30 крб. в рік для підготовчого класу та по 40 крб. за право навчання в інших класах. Спочатку планувалося відкрити 1 і 2 класи, але місто виділило ще 1500 крб. , і 3 і 4 класи були відкриті відразу. Ремонт будівлі було закінчено до 25 серпня. Вступні екзамени відбувалися з 1до 10 вересня, а 11 вересня 1883 року було урочисто відкрито прогімназію в будинку поручика Солодова по Софіївській вулиці.
Щорічно протягом семи років з 1 липня 1883 по 1 липня 1891 року міська управа вносила по 2 тисячі карбованців для оренди будинку. Такі витрати для міського бюджету були непосильними. У 1885 р. Міністерство юстиції запропонувало безкоштовно придбати для потреби учбового закладу кам’яної будівлі, що належали Уманському Окружному Суду (Василіанський монастир). Проте місце було вибране невдало. Це була багатолюдна частина міста, що створювало незручності для діяльності учбового закладу. 6 червня 1886 року прогімназія отримала статус шестикласної, що стало приводом для побудови окремого приміщення. 10 вересня 1888 р. Уманська Міська Дума безкоштовно передала садибу площею одну десятину 1230 квадратних сажень зі всіма спорудами Міністерству Народної Освіти.
Директор гімназії Д.П.Янковський стверджує, що садиба на Дворцовій - це і є графський палац Станіслава Щенсного Потоцького. Старожили м. Умані Г.В.Білий, колишній землемір південних Києво-Подільских поселень (80 років) і Д.Я.Добровольский (75 років), стверджували, що за часів військових поселень на цій садибі були лише пристосовані для потреб військового відомства старовинні будівлі графів Потоцьких. В своїх спогадах міський голова С.Л.Логовінський згадує про розповідь кухаря графів Потоцьких Сильвестра Турчанка, яку він чув особисто про те, що графський палац був розташований в садибі чоловічої гімназії. Біля палацу була веранда з колонами і сходинками, які вели до чудового фруктового саду. Садок виходив на річку з краєвидами Старої Умані. Згідно опису подарованої садиби, там були такі будівлі: кам’яний одноповерховий тинькований флігель, кам’яний одноповерховий будинок, що складався з 11 кімнат, 2 кухонь і підвалів; ще один кам’яний одноповерховий флігель, два сараї один з яких кам’яний, а інший дерев’яний. За словами С.Турченка, існував підземний хід, який вів до будівлі військового собору (цей хід і був знайдений при будівництві ФІНБАНКУ по вул. Жовтневої революції, колишньої Дворцової).
30 листопада 1888 р. було затверджено кошторис будівництва в сумі 41.969 крб. Крім того, планувався прибуток від 5% білетів Державного Банку, що складали пожертви окремих осіб – 337 крб. 25 к., а також спеціальних коштів в розмірі 6000 крб. Таким чином, капітал на будівництво прогімназії складав 53.380 крб. 25 к. Були розібрані старі будівлі, що дало можливість отримати такі матеріали: дерева - на суму 1.000 крб., цегли - 110.000 шт. і каменю - 10 куб. саж.
16 ТРАВНЯ 1889 р. ОФІЦІЙНО ПРОВЕДЕНО ЗАКЛАДКУ БУДІВЛІ ПРОГІМНАЗІЇ. В цьому ж році гімназія придбала 11 квадратних саж. землі * сусідньої садиби Лабєнського для розширення подвір’я. В правому крилі, в північному розі споруди, покладена в фундамент бронзова позолочена пам’ятна дошка, а під нею декілька срібних карбованців карбування 1888 року, 1 «полтинник» і 1 «четвертак».
Закінчити будівництво гімназії завадила відсутність коштів. Було зведено лише 6-ти класна прогімназія, що становило третину проекту. 26 вересня 1890 року відбулося освячення новозбудованої прогімназії. Старе приміщення Міська Дума передала для потреб військового відомства.
Не минуло і 2-х років, як постала необхідність перетворення шестикласної прогімназії в повну восьмикласну. Коштів катастрофічно не вистачало, тому добудова лівого крила споруди затягнулася до 1896 року. 15 лютого 1896 року було підписано договір з підрядчиками про добудову споруди з зобов’язанням здати її в експлуатацію до початку 1896/7 навчального року. У 1896 році було відкрито 7 клас, в 1897 р. 8 клас. Зведений у 1889 - 1896/7 роках за зразковим проектом відомого архітектора Владислава Владиславовича Городецького головний корпус і дотепер зберіг свій первісний вид. Гімназія має вигляд 2 поверхового цегляного будинку, Т- подібного в плані, декорованого фігурною цеглою. Вікна другого поверху арочного типу. Уманська чоловіча гімназія не мала своєї церкви, тому сповіді, молебні, вечірні проводилися в актовому залі. Роздягальня, що містилася в підвальному приміщенні, одночасно слугувала приміщенням для гімнастичних вправ та їдальні. В перспективному плані все це передбачалось. Класи і коридори мали достатньо освітлення. Очищення повітря, крім кватирок, проводилося підпільними вентиляційними трубами і вентиляторами Сен-Галі. Класи були розраховані на 30-35 учнів. У 1907 році при гімназії була кам’яна теплиця з приміщенням для садівника, а також оранжерейне відділення для наукових дослідів, що утримувались коштами в сумі 500 крб. які надавались попечителем гімназії флігель – ад’ютантом Його Імператорської Величності Князем Сергієм Олександровичем Долгоруковим. Частина присадибної ділянки, площею близько 2.200 кв. саж., була відділена від подвір’я гімназії дерев’яною огорожею на якій знаходився садок та пасіка. В саду був водопровід, посаджено більше 1000 різноманітних рослин. Між гімназією і огорожею саду вздовж всієї будівлі простягався спеціально вимощений гімнастичний майданчик з встановленими на ньому нерухомими снарядами, драбинами, жердинами. Були завезені рапіри, гирі та інші спортивні снаряди для занять. З науково - виховною метою побудована спеціальна столярна майстерня. Для естетичного розвитку закуплені духові інструменти на суму 1400 крб. В гімназії діяв хор балалаєчників і мандоліністів в складі 60 учнів. Учбово – допоміжними закладами були бібліотека і кабінет фізики. В фундаментальній бібліотеці налічувалось 3051 найменування книг в 7448 томах, а в учбовій бібліотеці значилося 1977 найменувань книг в 4232 томах. В кабінеті фізики знаходилося 493 прилади. В прогімназії функціонувала метеорологічна станція.
Головним недоліком гімназії була відсутність гуртожитків для проживання учнів. Значній частині з них доводилося винаймати житло.
Велика увага в гімназії приділялась культурному розвитку учнів. Газета «Голос Провинции» від 5 травня 1911р. так описувала проведення культурних заходів в гімназії: «Ровно в 7 часов утра гимназисты выстроились по классам. Командовал офицер Ставропольского полка. Пред выступлением было совершено молебствие, затем освящение гимназических знамен; после этого директор гимназии поздравил учеников с днем рождения его Императорского Величества, после чего оркестр исполнил троекратно национальный гимн, покрытый криками «Ура». В 7 ¾ час. утра гимназисты вышли из гимназического двора и направились через улицы Дворцовую, Николаевскую и Садовую в Софиевку, откуда прошли в лес при с. Пиковце. Впереди шел оркестр гимназистов, затем отряд футболистов, восьмой, седьмой, шестой и пятый классы, оркестр обозного батальона и младшие классы гимназистов. По бокам шли директор гимназии, инспектор и все классные наставники. В половине одиннадцатого гимназисты прибыли в лес, где им был предложен чай. В двенадцать часов подан был солдатский обед, состоящий из мяса, борща и каши. После обеда были розданы сладости и начались игры в футбол, в мяч и друг. В 5 часов вечера по сигналу все гимназисты вновь построились и в том же порядке через Новую Умань возвратились в город. В городе необычное зрелище привлекло большое количество любопытных».
З 1905 по 1910 рр. в Уманській чоловічій гімназії працював викладачем історії та географії Д.М.Щербаківський ( 1877-1927 ) - відомий український мистецтвознавець, етнограф, історик. У вільний від занять час Д.Щербаківський проводив археологічні та етнографічні дослідження, в яких активну участь брав гімназист П.П.Курінний – пізніше засновник Уманського краєзнавчого музею.
З 1902 по 1906 рр. в гімназії навчався Л.Ю.Крамаренко – відомий український художник.
З 1913 по 1917 рр. навчався М.П.Бажан (1904-1984) - визначний український поет, перекладач, громадський та державний діяч.
Революційні події не обійшли стороною гімназію. Так вранці 18 жовтня 1905 року кількатисячний натовп зібрався в приміщенні і на подвір’ї чоловічої гімназії. Після промов членів соціал-демократичної організації, які закликали селян не платити податків, а солдат – не коритися начальству, учасники мітингу з червоними прапорами рушили на вулиці міста. Влітку 1917 року в цьому будинку відбувалися засідання Ради робітничих та солдатських депутатів.
Проіснувала чоловіча гімназія до 1920 року. Нова держава поставила першочергове завдання перебудувати стару освіту. На базі, що уціліла від пограбувань в дні громадянської війни, колишньої чоловічої гімназії було відкрито Єврейську 3 річну школу ПТШ (професійно – технічну школу), потім професійно – технічне училище, де готувались професійні робітники для промисловості міста та округу з переробки сільськогосподарської продукції та виробництва будівельних матеріалів. У 1927 році Уманське Єврейське профтехучилище отримало з Німеччини 5 токарних верстатів від організації «ОРТ». В липні 1928 року профтехучилищем було подано прохання у відділ Народної освіти про необхідність відкриття електротехнічного відділу, який в цьому ж році і було відкрито. Виконуючи Постанову Ради народних комісарів УРСР від 23 травня 1930 року «Про реорганізацію технікумів в УРСР», промфаки перетворювалися на технікуми. 6 жовтня 1930 року на базі Уманського профтехучилища було створено Уманський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. З 1936 року – Уманський технікум механізації, елекрофікації та сільськогосподарського будівництва . В післявоєнний період і по 1995 рік. – технікум механізації сільського господарства. З 1995 року технікум перейменовано в агротехнічний коледж. На даний момент повна назва коледжу така: Відокремлений структурний підрозділ Агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва.
* Сажень — 2, 134 м, Аршин — 0,711 м
Давидюк В.М.
Науковий співробітник науково-дослідного відділу історії (давній період)
Уманського краєзнавчого музею
